(Кіно)театр: потрібне підкреслити

Ще місяць тому я була впевнена, що у театр ходять лише учні на екскурсії та сентиментальні пенсионери. Мушу визнати, що помилялась. Кінострічки не тільки не витіснили театральні вистави – ба, навіть дістати квиток на останньому ярусі важко вже за тиждень.

Відвідавши минулого тижня театр Опери та Балету ім. І. Франка, можу з впевненістю сказати, що театр “нот дед”, театр – не динозавр і нікуди він не вимер. Ще існують люди, які люблять театр як культуру та ставляться до нього з належною повагою.
Погодьтеся, що театр (не важливо який – оперний, ляльковий, ... тощо) – ідеальне місце для побачення: тепло, темно та романтично. І що б не закидали мені захисники спецефектів, мальованих мікробів-переростків та гарбузоподібних (за розміром:) грудей, все ж кажу й казатиму, що в театра є багато переваг. По-перше, замість того, щоб запихуватися поп-корном та заважати іншим, у театрі можна спокійнісінько поїсти під час антракту. Антракт – ще одна перевага. Ви можете, не пропускаючи вистави, поділитися враженнями з друзями та знайомими, піти у WC чи просто помилуватись інтер’єром. Мені, наприклад, дуже подобаються червоні стільці у просторих коридорах, декоровані колони, візерункова стеля, а також фотогалереї з зображеннями епізодів з вистав, що є у оперному театрі. Більш досвічений театрал знайде багацько таємниць та символів у містичних кутках театру. А що ж може запропонувати кінотеатр? Стільці з дирками для поп-корну та запаскуджені туалети. По-друге, якщо ви запізнились на виставу, вам не потрібно власноруч відшукувати своє місце у потьмі (бо вам допоможуть) та розчавлювати ноги ні в чому не повинних глядачів. По-третє, в театрі ще можна побачити гарно вбраних чоловіків та чепурненьких жінок. Якщо до кінотеатру дехто ходить у тому ж одязі, в якому виносив сміття, то відвідувачі театру ще мають відчуття культури й самоповаги. Мабуть, тому на стінах у коридорах театру не бояться вішати дзеркала. До того ж, у театрі є оркестр, тобто ви водночас перебуваєте й на музичному концерті, й на виставі. А якщо уважно придивитись до оркестрової ями, можна помітити багато невідомих музичних інструментів. Ще один плюс – якщо ви займаєте власний балкон, матимете відчуття, ніби вам співають серенаду.

Можливо, хтось згадає мені про фальшивість вистав. Пафосні нотки в голосі, штучне золото на колонах... Але хіба кінозірки, що намагаються причарувати об’єктив кінокамери, не більше фальшивлять у почуттях? Якщо кінострічка приваблює мозок глядача тією ілюзією, яка теоретично могла б сповнитись у його власному житті, або яка за інших умов не могла б бути ним побачена, то театральна вистава годує того ж глядача мрією, що наповнює його духовне життя і є набагато поживнішою та кориснішою, гуманнішою та дієтичнішою для морального світу людини. Неможливо не співчувати Тетяні, коли чуєш слова чистосердешної дівчини з листа до Євгенія Онєгіна в однойменній п’єсі – і неможливо не відчувати огиду до примітивної балакні гумористів. Бо, якщо вже вважати телебачення конкурентом театру з кількості прихильників, то варто згадувати й репертуар телеефіру, вистави, які в ньому можна побачити.
Кажуть, що попит народжує пропозицію. Тож давайте не будемо жертвами маскультури й хоча б приділятимемо належну увагу пам’яткам культурного життя наших предків!

Имя:*
Контроль:*
	Введите, пожалуйста, число, которое вы видите слева
	Если вы не видите картинку с контрольными цифрами, это означает, что в вашем браузере отключена поддержка графики. Включите ее, перегрузите страницу и заполните форму снова.
Сообщение:*

* - Поля, обязательные для заполнения
Для того, чтобы разместить больше информации о себе, необходимо зарегистрироваться!